понедельник, 19 ноября 2012 г.

"Корінні жителі" світу гаджетів.

Доброго дня!
Це звертаються до вас ваші дітки.
Зараз я замало часу приділяю "живому спілкуванню", адже мене повністю поглинув світ інтернету. Мені так цікаво спілкуватися у чатах, у блогах, у соціальніх мережах, знаходити багато цікавої інформації, переглядати улюблені фільми, слухати улюблену музику, не чекаючи, поки вона завантажиться на комп'ютер. Ми покоління дітей, що народилися "з телефонами та мобільними комунікаціями" у руках. Змалечку ми дізналися про існування комп'ютерів, мобільних телефонів, інтернету. А зараз взагалі з'явилосі стільки нових гаджетів: смартфони, тачфони, ноутбуки, нетбуки, текстбуки, планшети. Усі мають вихід у всесвітню мережу. Тому ми завжди залишаємося "онлайн" або "в мережі".  Я не розумію, як можна жити без всього цього! Але моя сестра, яка навчається в 11 класі і готується до вступу у ВНЗ, сказала мені одну цікаву та дуже важливу річ. Вона розповіла, що у моєму віці вона також жила однією думкою: "Як би швидше зайти в інтернет, на мою сторінку тощо". А зараз вона подорослішала і зрозуміла, що потрібно жити реальністю, а не віртуальнім світом інтернету! Зараз вона частіше звертається до книг у бібліотеках ніж до інтернету, хоча це швидше, і ні краплі не жалкує! Тому і я розумію, що це віртуальне захоплення скоро минеться і я буду більше увіаги приділяти нормальному спілкуванню. А зараз нам потрібно трішки "награтися", тому я прошу вибачити мене за те, що я приділяю вам мало уваги! Ми змінимося.Обіцяю!

суббота, 17 ноября 2012 г.

Точка зору батьків

Привіт,наші любі діти!Це звертаються до вас ваші батьки.Нажаль,змушені звертатись до вас використовуючи"гаджети",ва улюблений засіб спілкування.Ось, коли ми були хлопчиками та дівчатками, ми надавали перевагу спілкуванню наживо,без використання новітніх винажодів! Спілкувались ми не сидячи в кріслі чи на дивані в чотирьох стінах,а під час похолу на природу,гуляючи на полвірї,на спортивних змаганнях.Ми не використовували карту в мобільному телефоні щоб знайти потрібну адресу.Набагато корисніше запитати перехожого,навіть пройти зайвих пару кварталів в пошуках.Тому що це -зайвий привід поспілкуватись,не втратити життєвих навичок,привід познайомитись з живою людиною,а не його фотографічним зображенням.Та й наші дворові ігри не зрівняєш ні з якими віртуальними-були й справжні синці,й збиті коліна.Та не було такої жорстокості,як в віртуальній війні.Так,сучасні гаджети роблять життя людини легим і цікавіим,та ніколи не замінять тепла живого слова.Навіть містер Белл ,сказавши асистенту по телефону знамениту фразу "Зайдіть до мене ,містер Ватсон!",не став обговорювати з ним свій винахіл по телефону,а продовжив спілкуваня з ним наживо.Залишаймося живими люьми ,а не абонентами,яких "доали в друзі".
Договоримо вдома,
ваші батьки.